КЛУБО́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до клубо́к.
Зиркнуло [кошеня] сірими очицями, повело довгими біленькими вусиками і давай лапкою ганяти клубочок (К. Гриб);
У клубочок тонких конопляних ниток було натикано стільки голок, що він здавався їжачком (Ю. Логвин);
Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за нею схлипнуло невидиме джерельце i скинуло з себе клубочок туману (М. Стельмах);
Носить [ластівка] із берега тугі клубочки грязюки, і не простої грязюки, а добре змішаної з трав'яними корінцями, з волокном (В. Близнець);
Це – тільки розплітання смутної канви, що в хвилівні [хвилюючі] клубочки зібралася коло серця (М. Івченко).
2. у знач. присл. клубо́чком, клубо́чками. У формі кулі (див. ку́ля¹ 2).
Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник);
– Та он придивись – між віхолою темненьке літає клубочком... Так і є: рій відлетів! (О. Гончар).
3. Поєднання окремих насінин в одне ціле, що має кулясту форму.
У багатонасінних буряків плоди зростаються, утворюючи клубочки супліддя (з наук.-попул. літ.).
-чка, ч.
1) Зменш.-пестл. до клубок. Згорнутися клубочком.
2) Поєднання окремих насінин в одне ціле, що має кулясту форму.
[kłuboczok]
ч.
kłębuszek
Клубо́чок, -бо́чка; -бо́чки, -ків