ТЛІН, у, ч., книжн.
Те саме, що тлінь.
Ця густа сірувата намітка пилу зневажає дорогі речі й знецінює їх. Степан Никифорович не може бачити на нових речах печальні сліди тліну й занедбання (Б. Антоненко-Давидович);
Під ранок [Ксеня] відчинила вікно, і в кімнату поплив дурманливий, перезрілий запах мокрих жоржин: наче буря розбудила в них осінню тугу, тлін (М. Малиновська);
Люд .. і поночі простує На гору ту, де мученика тлін (М. Старицький);
Де верби віття гнуть своє похиле, .. Проречисті підносяться могили [партизанів]. Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці – молодість сама, – 1 смерть. І тлін. І голосу нема. Ні рук міцних, що діяли й творили (М. Рильський);
– А оте все, – Роман махнув в напрямі вигорілої вулиці, – все тлін, мотлох... Хіба це... не до віку ж під стріхою та стріхою. Хіба це житло? (О. Довженко);
На схід, на схід... Огонь навали за нами повз, як тліну чадь... (В. Сосюра);
Все – тлін. Лиш хист панує, довіку процвіта (М. Драй-Хмара).
ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Гуцало); На те й уваги їм (юнакам) нема, Що їм дорогу перейшла Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь (Я. Щоголів); Вітру живого вдихніть, Чесні, душею одверті, Всупереч тліну і смерті — Нашого вітру вдихніть (І. Муратов).
ТЛІ́ННЯ (те, що розкладається або розклалось), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛІ́ННІСТЬ книжн. Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі не мішались легкі запахи тління (Ю. Бедзик); Люд.. і поночі простує На гору ту, де мученика тлін (М. Старицький); Світ (у склепі) мене зустрів скупий, сірий. У нас піднявся пах давньої тлінності (Ю. Яновський).
ТЛІ́ННЯ (те, що ледве горить, догоряє), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його, як люте гаддя (А. Хорунжий); Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (М. Бажан); Огонь навали за нами повз, як тліну чадь (В. Сосюра).
-у, ч., книжн.
Те саме, що тлінь.