ГОЛІВОНЬКА
бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене! Ох, Усте, бідна наша голівонька (Марко Вовчок). 2. зі сл. твоя́, ї́х. Уживається для вираження співчуття чиїм-небудь переживанням. — З такою втіхою я б у домовину рада. Ще дасть (мати) тебе заміж за якогось гайдамаку старого,— ось побачиш .. Ох, Марусечко мила! Марусечко люба! Бідна ж твоя голівонька (Марко Вовчок).
зав’яза́ти го́лову. 1. Вийти заміж, вступити в шлюб. Уляна дуже молодою зав’язала голову (Грицько Григоренко); — Не зав’язуй, Тусю, собі голови,— заговорили дівчата хором. — Ти вродлива. Хіба ще такого жениха знайдеш (П. Гуріненко). зав’яза́ти голі́воньку. — Якби не Лаврін, то я б, здається, ладна й до вас вернутись.— Не можна, дочко! Зав’язала голівоньку, не розв’яжеш довіку,— сказала Балашиха (І. Нечуй-Левицький). 2. чим. Бути дуже зайнятим, заклопотаним чим-небудь. Така показна жінка, вам би й про себе не гріх подумати. От Іван Григорович об’явився, може б, своя родина знову склеїлася... А ви зав’язали собі голову службою, та ще й такою, що ні дня тобі ні ночі (О. Левада).
клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).
покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су), етн., заст. 1. Одружуватися (про дівчину). — Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (М. Номис). 2. Стати покриткою. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою! — крикнув Василь (І. Нечуй-Левицький); покри́та коса́. Прийшли вісті недобрії — В поход затрубили. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як співати, Любо й потужити (Т. Шевченко).
скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті). Загинути, вмерти. У львівській цитаделі (за pоки фашистської окупації) склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський); І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він .. свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський); За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах); Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар). скла́сти голі́воньку. (Цар:) Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського).
стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Довбня тепер стримів гвіздком у її голові, стояв перед очима (Панас Мирний); Слово “замерз” стриміло в моєму мозку холодним цвяхом (А. Хорунжий); Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел, невикористані теми, що здавна гвіздками стриміли в моєму пам’ятку (пам’яті)(С. Васильченко); Але збита шибка стриміла йому цвяшком у мозку. Хто її збив? (Л. Мартович). стримі́ти гвіздко́м у голі́воньці. Пилипко, вмовляючи матір, тільки заспокоював її. В його малій голівоньці гвіздком стриміла думка,— от хоч би що, а піти посипа́ти! (Панас Мирний).
(чо́рні) хма́ри збира́ються (нависа́ють, ску́пчуються і т. ін.) / зібра́лися (нави́сли, ску́пчилися і т. ін.) над ким—чим, навколо кого—чого. Кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда і т. ін. Вони (онуки Мономаха) данину злій орді Платили й гризлись між собою, А чорні хмари над тобою (Львовом) уже збиралися тоді (Д. Павличко); — Скажи, хай приїжджає сьогодні на збори, бо наді мною нависли хмари (М. Зарудний); Чорні хмари Другої світової війни скупчувалися над земною кулею (З журналу). згу́щуються важкі́ хма́ри. Василеві було дуже важко. Йому здавалось, що навколо нього згущувались важкі хмари (П. Панч). над голово́ю (голі́вонькою) збира́ються (чо́рні) хма́ри чиєю, кого. Над головою Василини збиралися чорні хмари (І. Нечуй-Левицький); Над Федьковою ясною голівонькою збиралися хмари (А. Дімаров). нависа́ють грозові́ хма́ри. Батько прикипів поглядом до