ДВИГУН

ДВИГУН – МОТОР

Обидва слова мають однакове значення – "силова установка, яка перетворює будь-який вид енергії в механічну роботу". Паралельно вж. зі сл.: автомобільний, бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо. Проте у використанні їх намітилася певна тенденція до розрізнення.

Двигун, -а. Уживається переважно зі сл.: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чотирициліндровий, карбюраторний, колекторний, пусковий, судновий, тепловий, тяговий, внутрішнього згоряння (переносно – двигун прогресу).

Мотор, -а. Переважно вживається для позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор; часто в сполученнях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглух мотор, заглушити мотор, працює мотор, дає перебої мотор, шумить мотор, прогріти мотор, полагодити мотор. У скл. сл.: дизель-мотор, мотор-редуктор.

Engine, motor

двигун внутрішнього згоряння — internal combustion engine

вічний двигун — perpetual motion; лат. perpetuum mobile

газовий двигун — gas engine

дизельний двигун — Diesel engine; амер. diesel (engine)

турбореактивний двигун — turbojet (engine)

ДВИГУ́Н (машина, що перетворює різні види енергії на механічну); ДВИЖО́К розм. (маленька пересувна машина); МОТО́Р (перев. у транспортних засобах). Важко дихав двигун електростанції (П. Автомонов); Механік — бригадир Олександр Олександрович встановив біля кошари движок (І. Багмут); Вдалині, між звуків дивних, хоть і знаних, Мотор на річці у човні (М. Зеров).

Машина, яка перетворює теплову (тепловий д., напр., поршневий д. внутрішнього згоряння або парова турбіна), електричну (електродвигун) або механічну енергію (водяний, вітровий д.) в роботу у придатному для приводу машин вигляді; д. характеризуються, зокрема, потужністю та коефіцієнтом корисної дії.

[dwyhun]

ч.

motor, silnik

двигун для моторного човна — ... do motorówki

двигу́н

[дви^егун]

-уна, м. (на) -ун'і, мн. -уни, -ун'іў

【阳】 发动机

Двигу́н, -на́ = руші́й

Рушій

Motor

Motor

Motor