СТИ́СЛО

СТИ́СЛО. Присл. до сти́слий 1. «Рай і Поступ» мені дуже сподобався, — факти все відомі, але зложені докупи зручно і стисло (Л. Укр., V, 1956, 149); Артем стисло розповів про напад гайдамаків у Славгороді на більшовицький партійний комітет (Головко, А. Гармаш, 1971, 333); Не подаючи докладного опису людей і обставин їх життя, Стефаник змальовує своїх героїв окремими чіткими штрихами, дуже стисло, але глибоко і виразно (Укр., літ., 9, 1957, 293). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 705.