ПЕРЕПСУВА́ТИ

ПЕРЕПСУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. Зіпсувати все, багато чого-небудь або всіх, багатьох; зіпсувати зовсім, остаточно. — Лев щодня задира нас [тварин] не менше як по десять штук, а іноді і двадцять душ перепсує, а з’їда він мало, одного або двох (Укр.. казки, легенди.., 1957, 42); — Та ви тільки зайдіть, гляньте, що вони там натворили, — дихав у вухо Черевик. — Ну, погром та й годі. Все чисто перепсують, якщо їх не спинити (Шовк., Інженери, 1956, 367); — Куди ти, стара собако? — раптом заволала Олена і знову кинулася до Щорса. — Синочку мій, не бери його. Він же у мене такий п’яничка! Все військо тобі перепсує. А брехун!.. (Довж., І, 1958, 193). Перепсува́ти не́рви (чима́ло не́рвів) кому — завдати багато неприємностей, клопоту і т. ін. Зовсім ще нібито молодий, а послухаєш, що про нього розповідають у Харкові, — чимало нервів перепсує він тут усім (Шовк., Інженери, 1956, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 262.