ПОГРІБЕ́ЦЬ

ПОГРІБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Невеликий погріб. Біля них [хат] — ніяких інших будівель, ні загонів, ні клунь. Хіба погрібець абощо… (Головко, І, 1957, 166). 2. заст. Дорожня скринька з напоями та харчами. Аксинья винесла великий чемодан, погрібець, портплед з ковдрами та подушками (Тулуб, В степу.., 1964, 454). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 724.