ВРА́ЖЕНО (УРА́ЖЕНО).
Присл. до вра́жений¹.
Професор Гоферт уражено водить очима по всіх по черзі (В. Винниченко);
Клас уражено мовчав, усі дивилися на мене з таким зачудуванням, наче я впав із місяця (Валерій Шевчук);
– Збиткуєшся, Тарасе, з мене, бідного? – спитав Сенчило вражено (Василь Шевчук).