ЗАПЛИ́ЛИЙ

ЗАПЛИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заплисти́2. Перевізник справді нагадував казкового Харона. Маленькі, заплилі сльозою червоні очі, впевнені, але повільні рухи, повна безстрашність і байдужість на зморшкуватому обличчі (Збан., Над Десною, 1951, 80); Ледве знайшли [бійці] заплилі кров’ю, посічені документи [Гая] (Гончар, І, 1954, 56). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 263.