ШУВАР

ШУВА́Р, у, ч., діал.

Зарослі водяних рослин в озері; аїр.

Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води. Була це густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом шувару (М. Коцюбинський);

Перед хатніми дверима в два ряди стояли зелені галузки деревини, в хаті й на подвір'ю пах свіжий шувар (О. Маковей);

Ніч, росяна лука, десь виє пес у селі, і півпритомна дівчинка в самій нічній льолі біжить несамовита до озера – гострі стебла шувару б'ють і ріжуть їй ноги (Ю. Смолич);

– Казали, ніби вони [дикі качки та гуси] виводилися там у шуварах так, що ніхто й не знав їм числа і рахунку (Ірина Вільде).

ЛЕПЕХА́ (трав'яниста рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом), А́ЇР, ТАТА́РСЬКЕ ЗІ́ЛЛЯ розм., ТАТАРИ́ННЯ розм., ТАТАРА́К розм., А́ЄР діал., ІР діал., І́РНИЙ КО́РІНЬ діал., ШУВА́Р діал. В повітрі пахло настоями лугових трав і лепехою (І. Цюпа); Місячне світло текло по листю аїра, скапувало з олив, цідилося з неба (В. Дрозд); Нічна задуха насичена була сильними пахощами татарського зілля (М. Коцюбинський); Молодиці принесли свіжого татариння і розсипали по хаті (В. Кучер); Вогкість у повітрі, специфічний дух болота та аєру давали знати про близькість річки (М. Коцюбинський); Перед хатніми дверима в два ряди стояли зелені галузки деревини, в хаті й на подвір'ю пах свіжий шувар (О. Маковей).

Шува́р:

Шу́вар:

— аїр, або лепеха́, ко́ситень, татарське зілля [8]

— болотна трава, аїр [6]

— лепеха, аїр [14]

— лепеха, коситень, татарське зілЛя [XIII]

— лепеха, татарське зілля [2;3;20;21]

— очерет [III,IV,XI,XIX] Многі весь день ховалися в мочарах та шуварах, аби вночі неспостережено перебратися через границю [XIX]

Шува́ри:

— очерет [44-2]