КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк., ЛА́ДА фольк. Це тільки в юності думається, що твоя кохана залишиться однаковою на все життя (М. Стельмах); Грай, дуда моя кленова, як не грала ти давно, щоб для любої розмови мила глянула в вікно (В. Сосюра); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... (К. Герасименко); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (І. Гончаренко); З колодниками гнали його по етапу, а за ним пішла і його любов — його дівчина (М. Стельмах); Земля назустріч йому кидала фіміамом туманів своїх і ніжно дихала, як засоромлена коханка (В. Винниченко); (Василь:) Он-он де те віконечко, ..там моє вірне кохання сидить, мене дожидає (Панас Мирний); — Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою — засилаю сватів (Ю. Збанацький); Ми кохались не так, Як кохається всяк, — Я та любонька Аннабель-Ді (П. Грабовський); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); — Возьми, сину, нагайку-дротянку, Провчи, сину, свою милоданку (П. Чубинський); Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (П. Чубинський); Коли б мені новий човник Та новеє ще й веселечко — Сів би поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (пісня); — Введи у дім дружину собі, ладу (Л. Костенко).
КОХА́НИЙ ім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬ рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮБКО́ розм., ЛЮ́БЧИК розм., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́Н заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк., СОЛОДЯ́ТКО фольк., ЛА́ДО фольк. Вона покаже вам, що й зараз люди вміють кохати і з вірністю ждати коханих! (О. Гончар); Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); — Не любий він мені, — кажу їм.. — Що ж вони? — Годі, кажуть, усе любого та милого дожидати (Панас Мирний); Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (А. Шиян); На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко); То була її любов, то був її любчик Павлусь (І. Нечуй-Левицький); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (коломийка); — Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Л. Боровиковський); — А я би ся не здрімала, хоч би засвітало, Коби прийшло солодятко Та й защебетало (коломийка); — Не бійся, ладо моє, Нікуди я від тебе не піду (Д. Міщенко).
СЕРДЕ́ЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до се́рце 1–3.
Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б'ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Л. Глібов);
Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля (Панас Мирний);
– Сестрице Катрусю! сердечко! чого ви сумуєте? (Марко Вовчок);
Горобець маленький, а сердечко має (Номис);
// перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця.
Поміж молодою травою, наче хто росою бризнув, рясно цвіли білі квіти, темніли сердечка дикого часнику (М. Стельмах);
// Коханий або кохана.
Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко – Сів би, поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (з народної пісні).
2. Середина, внутрішня частина якогось предмета;
// Графітний стержень олівця; осердя.
У правій руці Романа Петровича забігала тоді по полотні якась чи то вуглина, чи оголене сердечко якогось темного олівця (В. Козаченко).
3. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина.
Старе грушеве дерево .. Сучки світяться круглими сердечками (Є. Гуцало);
З хвороб, спричинюваних несприятливими умовами середовища, буряки уражує гниль сердечка (з наук. літ.).
4. Верхівкова брунька у трав'янистих рослин.
Розсаду [суниць] садять на таку глибину, на якій вона росла на маточній ділянці, причому стежать, щоб сердечка не були присипані землею (з наук. літ.).
-а, с.
1) Зменш.-пестл. до серце 1-3). || перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця. || Коханий або кохана.
2) Середина, внутрішня частина якогось предмета. || Графітний стержень олівця; осердя.
3) Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина.
4) Верхівкова брунька у трав'янистих рослин.
медальо́н в ви́де серде́чка — yürek şeklinde madalyon
гу́бы у неё бы́ли накра́шены серде́чком — kadın, dudaklarını yürek biçimi boyamıştı
Rzeczownik
сердечко n
serduszko n
Potoczny śriodek n
уменьш. к сердце
••
губы сердечком — labios acorazonados
[serdeczko]
с.
serduszko (серце)
2. środek, środkowa część;