ҐЕШЕФТЯ́Р, а́, ч.
Той, хто займається ґешефтом; спекулянт.
Ананя люди звали то ґешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах);
Батько з добрим іменем, а син – гешефтяр, хабарник (із журн.).