ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ)

ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ), а, е. 1. Який любить скрізь влізти, настирливо скрізь лізе. Але була одна білоголова вівця, та така влізлива, що жодній сіянці не дарувала (Стеф., Вибр., 1945, 57); В недобудованій, на дві половини, хаті Тодоха вже сидів улізливий комірник Мирон Шавула, який завжди першим у селі дізнавався про родини й вмерлини, щастя і горе (Стельмах, Правда.., 1961, 266). 2. Уїдливий, набридливий. В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса, і знов почала вона мучитись і тривожитись (Фр., V, 1951, 395); Іван стоїть посеред кімнати.. Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (Круш., Буденний хліб.., 1960, 100). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 705.