КЛЮГА, ГИ,

Клюга, ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані… — І в мене клюга за халявою… — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще… Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 254.