АВТОНОМІ́ЧНИЙ, а, е.
Стос. до автономізму.
В очах поляків Наливайко (як і пізніший Гонта) як перший історичний ватажок козацької та хлопської черні був рівночасно першим історичним репрезентантом автономічних змагань українського народу против верховенства Польщі (І. Франко);
Автономічний устрій західних земель довго не протримався. У Галичині король Володислав Ягайлович у 1434 р. усунув останки “руського права”, завів польську адміністрацію та судівство (з наук. літ.).
-а, -е.
Стос. до автономізму.