КУДЕЛИЦЯ

КУДЕ́ЛИЦЯ, і, ж.

Те саме, що ку́́жі́ль.

Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (з народної пісні);

Вона прийде, випроводить хазяїна, замкне і захрестить вікна й двері, сяде на припічку або серед полу з куделицею або з пір'ячком (Дніпрова Чайка);

Біля стовпа, що підпирає стелю, прив'язана куделиця (Є. Кравченко);

* Образно. Осідаючи.., затягав [присмерк] сивою куделицею темні водянисті марева дібров та лісів (М. Стельмах).

КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).

див. волосся