ПОВОЛОКТИ

ПОВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш; мин. ч. поволі́к, волокла́, ло́; док., кого, що.

1. Потягти кого-, що-небудь по поверхні чогось.

Дід витяг дуба з корінням та й поволік десь за собою (з казки);

Нічого Явдосі робити, поволокла його [сотника] самотужки в хату (Г. Квітка-Основ'яненко);

Налетів на червононосого хорунжого Остап і накинув йому на шию аркан .. І поволік його по полю Остап, голосно скликаючи козаків (О. Довженко);

// Понести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі.

2. розм. Взагалі понести кого-, що-небудь кудись.

– Був тут поліційний комісар. Весь наклад простісінько з друкарні поволік до прокураторії (І. Франко).

3. Потягти за собою (перев. повільно, насилу).

Коники .. сіпнули й соб і цабе .. і ледве поволокли ту завальну машину (І. Нечуй-Левицький);

Танк бурею розгорнувся перед “Москвичем”, водій хвацько підчепив його сталевим тросом і поволік у бік каналу, – мов комаху яку-небудь поволік! (О. Гончар).

4. Повести кого-небудь за собою силоміць або переконавши.

– Ходи зо мною до пасіки. Поволік Яким Николу затінками попід берег, аж під .. вербу (С. Ковалів);

Підскочив вовкуватий, довгоногий стражник, шарпнув жінку за руку й мало не бігцем поволік до юрби (М. Стельмах).

◇ (1) [Ле́две (наси́лу і т. ін.)] но́ги поволокти́ – піти дуже повільно, з трудом (від старості, утоми і т. ін.).

– Стійте тут! – промовив [Лушня] тихо. Усі стали. Один Чіпка без тямку поволік ноги далі (Панас Мирний);

(2) Поволокти́ кайда́ни, заст. – піти на каторгу.

Його не довго мордували В тюрмі, в суді, а в добрий час .. Переголили про запас; .. І поволік Петрусь кайдани Аж у Сибір (Т. Шевченко).

ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИ розм., ПЕ́РТИ фам., ТЕРЕБИ́ТИ діал. (перев. понад силу). — Док.: потягти́ (потягну́ти), поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: — Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили (кайзерівці) селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно — творити язиком, а друге — перти плуга (приказка).

розм.

to drag, to draggle, to trail, to lug (off, away)