ПОНАКУПО́ВУВАТИ

ПОНАКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш, ПОНАКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОНАКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накупити багато чого-небудь. [Марфа Варфоломіївна:] Понакуповувала усяких книжок, то й не даси ради — ні собі, ні книжкам (Кроп., II, 1958, 266); Ось-ось хура з усякими грішми прийде, ось прийде; не треба буде тоді робити, тоді усього понакупає [Хома] і розбагатіє… (Кв.-Осн., II, 1956, 229). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 148.