САМОВЛА́ДНО

САМОВЛА́ДНО, заст. Присл. до самовла́дний. Спізнала [Татьяна] досвідом великим, Як волю взять над чоловіком Та самовладно управлять (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 59); [Андромаха:] Як я те [війну] чую й бачу, то здається мені, що то повстав з безодні Хаос, що ні людей нема вже, ні богів, а тільки смерть панує самовладно (Л. Укр., II, 1951, 261). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 32.