АГНЕЦЬ

А́ГНЕЦЬ, нця, ч.

1. заст. Ягня, ягнятко.

Батько на радощах, що повернувся блудний син, зарізав агнця, щоб його почастувати (із журн.).

2. бібл. (з великої літери). Одне з імен Ісуса Христа, яке вживається на позначення Його викупної жертви за людей.

Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця (Біблія. Пер. І. Огієнка);

І не ввійде до нього [Небесного Єрусалима] ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця (Біблія. Пер. І. Огієнка).

◇ (1) А́гнець Бо́жий, бібл. – одне з імен Ісуса Христа, яке вживається на позначення Його викупної жертви за людей.

І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: Ото Агнець Божий! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

(2) Як а́гнець, зі сл. тихий, покірний і т. ін., книжн. – дуже, надзвичайно.

От проклятий народ. Здавалося б, тихий, смирний, як “агнець”, котрого на “закланіє” ведуть, аж нараз таку тобі штуку втне, як Батурин (Б. Лепкий);

Пан дяк встав і земно вклонився, .. уцілував руку господині .. Розумиха увірвала його зненацька: – Так ви залучили до себе пана Сковороду? – Так, дидаскал мудрий, акі [як] змій, та тихий, акі агнець (М. Лазорський).

ЯГНЯ́ (маля вівці), ЯГНЯ́ТКО пестл., БА́ЗЯ дит., А́ГНЕЦЬ заст., ЯРЧА́, ЯРЧУ́К (до року). От мені приснилось.. ніби край могили Пасу я ягнята (Т. Шевченко); Жалібно замекала (вівця), шукаючи ягнятко (М. Стельмах); Маленькі ярчата смачно пощипують травичку (з журналу); Це ярка в кошарі, ярчук і ярчата (Л. Первомайський).

[ahnec']

ч.

1) jagnię

2) baranek зоол., реліг.

Ягня, ягнятко, ягняточко, ярча, ярчук