СТЕ́ЖІ, ів, мн., діал.
Люди, послані вести спостереження, розвідку за тим, що діється у ворожому таборі або в певній місцевості.
Гості прийдуть борше, бо кінні стежі вже кругом мигають, ліси перешукують (Марко Черемшина);
Однак стежі ходили тільки тоді, як “ворог” мовчав і не наступав (Мирослав Ірчан);
Ішли на колгоспну дорогу Полки, – а не перші стежі (Р. Братунь).
-ів, мн., діал.
Люди, послані вести спостереження, розвідку за тим, що діється у ворожому таборі або в певній місцевості.