КОНТРАВЕ́РСІЯ, ї, ж.
1. Вправа в давньоримській риториці.
Вправи з риторики у давньоримській школі мали дві форми: були промови, що виголошувалися однією людиною на певну тему, а контраверсії поєднували промови обвинувача й захисника, тобто готували до майбутніх виступів у суді (з наук.-попул. літ.).
2. Протиставлення своєї версії події будь-якій іншій версії; протилежна версія чогось.
В етиці Августина чітко артикульовано контраверсію античних традицій і біблійної моральної свідомості (з наук. літ.);
Квантова механіка постає як контраверсія до багатьох фізичних і філософських ідей (з наук.-попул. літ.);
Студенти отримують завдання дати свою контраверсію щодо такої думки: космос може дати відповідь на проблему перенаселення та виснаження ресурсів Землі (з навч. літ.).