РОЗПАЧ

РО́ЗПАЧ, у, ч.

Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.

Жіночі уста шепочуть благання; очі піднесені догори..; але в жадних не світиться ні жах, ні розпач (М. Старицький);

Палаюча стеля впала на Охрімову голову, коли він намагався витягти напівбожевільну від розпачу матір (З. Тулуб);

Прослалася дорога – вся в снігах, і простори – горбаті і безкраї – подвигнуть розпач (В. Стус);

Так ця поява [Змія] греків настрахала! Чекали ранку. Розпач огортав (Л. Костенко).

Вкида́ти у ві́дчай (у ро́зпач) див. вкида́ти;

Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу) див. дово́дити;

(1) З ро́зпачу – будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Я з розпачу ухватив [вхопив] весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Яновський);

З розпачу Максим ліг на сніг і, розкинувши руки, лежав на грудях, тяжко дихаючи (І. Багряний);

(2) У ро́зпачі – у стані сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.

Коли рештки води в радіаторі заклекотіли, як у самоварі, і з отвору забурхала гаряча пара, Василь зупинив машину .. Всі були в розпачі (О. Довженко);

Катря в розпачі нетямущими очима глянула благально на жінок, що обступили її (А. Головко);

Вона в розпачі бачила, що кохання не кінчається, а вироджується (В. Підмогильний).

БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. (відсутність надій на якесь поліпшення в майбутньому); ВІ́ДЧАЙ, РО́ЗПАЧ, РОЗПУ́КА (стан сильного душевного болю, викликаного усвідомленням безнадійності, безвихідності становища); ПРИРЕ́ЧЕНІСТЬ (усвідомлення неминучості якоїсь катастрофи, чогось небажаного). На обличчі його лежав вираз безнадії і розпачу (В. Собко); Безнадійність обнімала її — чорна без просвітку... (Б. Грінченко); (Юда (з одвагою безвихідності зміняє свою дотеперішню понуро-потайну гутірку на рішучу, до нахабності одверту):) А якби й так?! (Леся Українка); Ні життя, ні смерті в них (очах). Тільки нагонили сум і безпорадність (І. Ле); Карпо на деякий час заспокоївся, але безпросвіток і нудьга не розлучались з ним і точили душу, як шашіль трухляві меблі (А. Іщук); А другого дня уже й виїздив із Соснівки назад додому. Щоправда, не без жалю в останню хвилину. Але без того почуття безперспективності, що напевне було б у нього, коли б не друг Корнюша (А. Головко); Марту, що виповіла без опору.. свій проступок (убивство чоловіка), умотивовуючи його розпукою задля п'янства чоловіка та безвиглядністю на будуче життя,.. — засуджено на три роки тяжкої в'язниці (Н. Кобринська); І враз короткий крик за спиною, болячий зойк. У тому зойку — і жах і відчай... (О. Донченко); Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський); Говорив він усе це з якимось жалем і приреченістю в голосі (Ю. Збанацький). — Пор. безви́хідь.

【阳】 绝望, 悲观失望

У розпачі 在绝望中

Вдатися в розпач 陷人绝望

Довести до розпачу 弄到悲观失望的地步

ро́зпач

[розпач і роспач]

-чу, ор. -че^им, м. (ў) -ч'і, р. мн. -ч'іў

[rozpacz]

ч.

rozpacz

Despair, despondency

доводити до розпачу — to drive to despair

див. сум

Ро́зпач, -чу, -чеві, -чем, в -чі

Адчай

роспач

Desperasjon, håpløshet

Fortvivlelse

Desperation