СТИСНУТИСЯ

ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти (вмлі́ти), сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). — Пор. 5. би́тися.

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.

СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).

СТИСКА́ТИСЯ (зменшуватися в об'ємі, ставати компактнішим), СТИ́СКУВАТИСЯ, УЩІ́ЛЬНЮВАТИСЯ, СКОРО́ЧУВАТИСЯ фізіол. (про тканини, органи, клітини). — Док.: сти́снутися, ущільни́тися, скороти́тися. Рідини при нагріванні розширюються, а при охолодженні стискуються; Збираючись в ударний кулак, ущільнюючись, полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); М'язи скоротилися.

сти́снутися

[стиснути^ес'а]

-нус'а, -не^ис':а, -не^иц':а, -нуц':а; мин. -ис':а, -ислас'а і -нуўс'а, -нулас'а; нак. -ни^ес'а, -с(‘)н'іц':а

СТИ́СНУТИСЯ див. стиска́тися.