БОРО́ТИСЯ за що (відстоювати що-небудь, домагатися чогось), ВИБО́РЮВАТИ що, ВИСТУПА́ТИ, ВОЮВА́ТИ підсил. ЗМАГА́ТИСЯ, РАТОБО́РСТВУВАТИ уроч. рідше. — Док.: ви́бороти, ви́ступити. — Слухай, Нелю, і запам'ятай: я маю все, за що боровся, я здобув його (М. Ю. Тарновський); — Отож і треба за це воювати, за постійні бригади (А. Головко); Вийшли люди за врожай змагаться (М. Рильський).
ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ, МАЙОРІ́ТИ, МА́ЯТИ, МЕРЕХТІ́ТИ, БОВВАНІ́ТИ, ДАЛЕНІ́ТИ, МАНЯ́ЧИТИ розм. рідко, МАНЯЧІ́ТИ розм. рідко, МРЯЧИ́ТИ діал. (бути видним здалеку, невиразно); ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЗИРА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ВИКА́ЗУВАТИСЯ розм. рідко (бути видним з-за чогось, з-під чогось, із-поміж чогось); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПРОГЛЯДА́ТИСЯ рідше, ПРОЗИРА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ПРОРІЗА́ТИСЯ рідше, ПРОДИВЛЯ́ТИСЯ рідше, ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ розм., СКА́ЛИТИСЯ розм. рідко (крізь щось); ВИСТУПА́ТИ з чого, ПРОСТУПА́ТИ з чого, крізь що, ВИТИКА́ТИСЯ з чого, з-під чого (трохи, частково бути, ставати видним); ПОЛИ́СКУВАТИ (виділяючись блиском); СВІТИ́ТИ, СВІТИ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (бути видним крізь що-небудь, між чим-небудь і т. ін.). — Док.: позна́читися, ви́малюватися, ви́рисуватися, ви́карбуватися, помая́чи́ти, поманячі́ти, помаячі́ти, ви́глянути, ви́зирнути, показа́тися, прогля́нути, прозирну́ти, прорі́затися, ви́скалитися, ви́ступити, проступи́ти, ви́ткнутися. За вигоном, край села, виднілось друге село (М. Коцюбинський); У траві ледь-ледь виднів залишений колесами слід (Ю. Мушкетик); Вже поблизу в пітьмі позначається берег Цірцеї (М. Зеров); На цвинтарі росли високі дерева, .. крізь сухі віти вбачалося церковне віконечко (Марко Вовчок); Попереду ясно вимальовувалися чорні фігури вершників (Григорій Тютюнник); З туману, справді, вже вирисовувався Переяслав (О. Іваненко); На місячну дорогу виплив човен, серед мінливого срібного мерехтіння викарбувався силует рибалки (І. Волошин); На зеленій.. хатині.. яскраво красувалася вивіска (П. Козланюк); Он на кінці виднокруга мріє село (Олена Пчілка); (Філемон:) Море синьою стягою ледве мріється здаля (переклад М. Лукаша); У темряві невиразно маячили силуети хат (Ю. Збанацький); Гостроверхі шапки маячіли здалека.. Це були татари (Б. Грінченко); Над лісом, що майорів півколом, небо здавалося бліднішим (Ірина Вільде); Ліворуч мерехтів на вершку могили мурований стовп (Юліан Опільський); Безлюдний пляж. І лише дві постаті бовваніють удалині (А. Головко); Даленіє місто на осіннім фоні (В. Сосюра); На горбку манячили чорні силуети вітряків (О. Десняк); На долині манячіли.. намети (І. Нечуй-Левицький); Назустріч мені поспішали з базу жінки.., з їх кошиків виглядали барвінок і первоцвіт (М. Коцюбинський); Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Б. Грінченко); На тлі.. лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); А з долини церква виказувалась в садку (А. Свидницький); З ранкового туману подекуди проглядали густі віти дерев, кручі (І. Ле); Дорога проглядалась у бінокль верстов на п'ять (П. Панч); Між верхівками дерев сірими плямами прозирало небо (П. Кучера); Враз темніє, і, до цвяшків подібні, Прорізуються зорі мовчазні В осіннім небі (Л. Первомайський); А над селом вискалюється з зелені червоний двір (І. Франко); — А наші черевики, — вигукнув Михайло, — черевики з продертими підошвами, крізь які скаляться панські пальці! (П. Загребельний); Вдалині вже неясно виступало з імли підніжжя могутнього гірського кряжа (З. Тулуб); Вдалині.. виднілися довжанські ліси, а ближче з густих чагарів проступало білими хатами село Ступки (Григорій Тютюнник); Ліворуч, з-за далеких горбів, витикається високий.. димар цукроварні (В. Козаченко); Молода береза соромливо світила крізь ліщинник білим тілом (О. Донченко); Вже крізь віти світяться вогні (В. Сосюра); Будівля.. просвічувала червоною цеглою крізь золотисте мереживо риштувань (Ю. Смолич); Руїни просвічувалися крізь густе плетиво обгорілих садів (В. Кучер). — Пор. 1. ви́дний.
ВИСТУПА́ТИ (бути, знаходитися поперед чого-небудь, виділятися на якійсь поверхні), ВИДАВА́ТИСЯ, ВИПИНА́ТИСЯ, ВИСУВА́ТИСЯ, ВИСО́ВУВАТИСЯ рідше, ВИПИРА́ТИ розм., ВИПИРА́ТИСЯ розм. рідко, ВИСТАВА́ТИ діал. — Док.: ви́ступити, ви́датися, ви́пнутися, ви́сунутися, ви́перти, ви́стати. Поламані гори.. то западали, то виступали кручами над самісіньку Сулу (І. Нечуй-Левицький); Зціпила зуби, аж її щелепи видалися над повними щоками (Панас Мирний); На спині в нього випинався помітний горб (С. Чорнобривець); Один камінь висунувся з скелі.. й нахилився вниз, наче стріха (І. Нечуй-Левицький); Шинеля та чоботи збиті, руді, Наган випирав з-під поли (П. Воронько); В трьох кишенях понакладено всього стільки, що вони випиралися, як торби (І. Ле); У нього була довга шия, а гортанка виставала на ній, немов грушка (Лесь Мартович).
ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.
ВИЯВЛЯ́ТИСЯ (ставати явним, помітним, очевидним, відчутним), ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, ВІДЧУВА́ТИСЯ, ПОМІЧА́ТИСЯ, ВИСТУПА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ОГО́ЛЮВАТИСЯ, ОГОЛЯ́ТИСЯ. — Док.: ви́явитися, прояви́тися, відчу́тися, ви́ступити, проступи́ти, проби́тися, проки́нутися, ви́лізти, оголи́тися. З величезною силою виявлявся його (Кропивницького) акторський талант у найрізноманітніших ролях (І. Мар'яненко); Пригадала вона і ласкавість материну до себе, котра часом проявлялась в неї (І. Нечуй-Левицький); В українському малярстві відчувається відгомін захоплення українським історичним епосом (М. Рильський); Ворожнеча (Нурли з Асаном) помічалась і в кав'ярні (М. Коцюбинський); В очах (селян) крізь забитість та заляканість і щось нове виступало, якась надія (А. Головко); З'являються твори, в яких проступає закоханість у красу природи (з газети); В імпровізаціях на теми рідного міста пробиваються ліричні ноти (О. Гончар); В ньому прокинувся польський патріот (І. Франко); Надвечір полетів підшипник на третьому тракторі, вилізли назовні інші дефекти (Ю. Яновський).
ГРА́ТИ (брати участь у спектаклі), ВИСТУПА́ТИ, ЛИЦЕДІ́ЯТИ заст. — Док.: зігра́ти, відігра́ти, ви́ступити. Грати у водевілі; — Та й я ж ніколи не виступав на сцені (Леся Українка); Лицедіяти на великій сцені.
ДОПОВІДА́ТИ (робити офіційне усне або письмове повідомлення про щось); ВИСТУПА́ТИ (перев. усно, перед публікою); РЕФЕРУВА́ТИ (робити короткий виклад чогось). — Док.: допові́сти́, ви́ступити, зреферува́ти. Він надто повільно і довго доповідав обстановку, ніби читав з цього приводу реферат (В. Кучер); Хто не хвилюється на такій нараді — хіба жарт перед цілою областю звітувати й червоніти, виступати й пишатися (Ю. Яновський); Він розглядає твір.. з такого боку, з якого йому хочеться, і реферує публіці, що бачить (І. Франко). — Пор. звітува́ти.
З'ЯВИ́ТИСЯ (утворившись, стати помітним), ПОЯВИ́ТИСЯ, ПОКАЗА́ТИСЯ, ВИ́СТУПИТИ, ПРОСТУПИ́ТИ, ВИ́ЯВИТИСЯ заст.; ВИ́НИКНУТИ (звідкись); ВИ́РИНУТИ (ВИ́РНУТИ), ВИ́НИРНУТИ (несподівано звідкись); ВИ́ПЛИСТИ (ВИ́ПЛИВТИ) (повільно звідкись); ВИ́СКОЧИТИ розм. (несподівано на поверхні чогось); ВИ́СИПАТИ, ВИ́РОЇТИСЯ (у великій кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, пока́зуватися, виступа́ти, проступа́ти, виявля́тися, виника́ти, вирина́ти, виплива́ти, виска́кувати, висипа́ти, виро́юватися. На скронях з'явилася сивина; Оникій перший набирає ложку, бере в рот, але раптом весь червоніє, на очах його показуються сльози (І. Багмут); Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум'янець (К. Гордієнко); Помчав (кінь) легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський); Старшина на конях виринала то тут, то там (О. Маковей); Нарешті хутір неясно виплив з метелиці (М. Стельмах); Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький).
НАВЕРТА́ТИСЯ (про сльози — з'являтися на очах), ВИСТУПА́ТИ, НАБІГА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ. — Док.: наверну́тися, ви́ступити, набі́гти, наплисти́ (напливти́). В бідної дівчини аж сльози навернулись на очі (І. Нечуй-Левицький); Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають (Панас Мирний); Сльози набігають на очі, пекучі, непрошені (М. Зарудний); Дівчина чує, як їй на повіки Чомусь напливає гаряча сльоза (Л. Первомайський).
НАМІЧА́ТИСЯ (ставати видимим, помітним при наближенні, посиленні освітлення тощо; діставати чіткість, виразність контурів, ставати яснішим, набирати певної форми тощо), ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИСТУПА́ТИ, ПРОСТУПА́ТИ, НАКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ рідше (ставати яснішим, чіткішим, виразнішим — на якомусь темному тлі, в тумані тощо). — Док.: намі́титися, позна́чи́тися, ви́малюватися, окре́слитися, ви́ступити, проступи́ти, накре́слитися, ви́рисуватися. Ледь-ледь намітився ранок (В. Земляк); Зрештою довгождане сонце позначилося за білою запоною каламутно-світляною плямою (І. Волошин); Був (бик) як литий. А тепер — осягнути не сила — схудла шия, позначилися ребра... (К. Гордієнко); Зійшов місяць... Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Д. Ткач); В темряві неясно окреслилися коні, дві чоловічі постаті (М. Стельмах); Досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима, і всі речі Почнуть із темряви помалу виступати (Леся Українка); Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети (П. Панч); Вже третій день над степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (З. Тулуб); Світає. Все ясніше вирисовуються грізні деталі лінкорів (О. Корнійчук).
ПРОСТУПА́ТИ на чому, на що, де (з'являтися на поверхні чого-небудь перев. із середини), ВИСТУПА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ що; ПРОСО́ЧУВАТИСЯ (про рідину); ВИПИРА́ТИ розм. (дуже чітко); ВИСИПА́ТИ (у великій кількості, на всій поверхні; місцями). — Док.: проступи́ти, ви́ступити, покри́ти, просочи́тися, ви́сипати. Від напруги голова йому стала наливатися чимсь важким. Почував, що на грудях проступає піт (І. Микитенко); Знала дівчинка в лісі дуб, з якого виступає сік (О. Донченко); Його низьке чоло.. покрили зморшки (М. Коцюбинський); Кров швидко просочувалась крізь полотно (А. Шиян); Це був таки хліб, зерно, а не зморшкуваті замірки, це було колосся, з якого випирало, лупато дивилося зерно (П. Дорошко); Голова його закустрана; борода висипала, як щітка (Панас Мирний). — Пор. 1. пробива́тися.