СТОВБИ́ЧЕННЯ

СТОВБИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. стовби́чити. Дедалі все більше ставало прикро від образливого стовбичення тут (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 541). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 718.