ПОНАМИНА́ТИ

ПОНАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Нам’яти багато чого-небудь. 2. Нам’явши, натерши, спричинити біль у багатьох місцях. ◊ Понамина́ти чуби́ — те саме, що Нам’я́ти чуби́ (чупри́ну) (багатьом) (див. намина́ти). — А що, добре понаминав вам чуби дід на баштані? (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 149.