БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, поет.
Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий.
О світе наш незаходимий! .. Благоуханний сельний крине! (Т. Шевченко);
І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (М. Рильський).
Духмяний, запашний