ПА́ЙКА, и, ж.
1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі.
При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Л. Мартович);
// Шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк.
– Що ж це виходить? Ольга віддала нам свою пайку хліба. Так чи ні? (В. Кучер);
Лейтенант миттю розламав паляницю. Він розламав її все-таки на три рівні пайки – собі, товаришеві й Максимові (І. Багряний).
2. перен. Якась частина, певна кількість чого-небудь.
З задоволенням згадав [Начко] про скінчену вже пайку своєї денної праці (І. Франко);
Не барячися сніданням, я перекинув через плече стрільбу й потяг в глибину лісу, бажаючи насамперед вдоволити свою жадобу ввійти в життя, злитися з ним, взяти в нім свою пайку (М. Грушевський);
Катерина, як найстарша з сестер, обрала собі найважчу пайку в загальному обов'язку: вартування біля хворого по ночах (Ірина Вільде).
◇ (1) Ле́вова (ле́в'яча) па́йка (ча́стка, до́ля і т. ін.) чого – дуже багато або велика частина.
За древнім правом дужого він [Семен Іванович] просто однімає лев'ячу частку заробітку в дочки й жінки... (Б. Антоненко-Давидович);
Ага, інтелегент. Левову частку премії згріб. Разом з вами (А. Крижанівський);
За великих швидкостей на подолання хвильового опору витрачається до третини або й більше суднових потужностей. Отож левова пайка пального згоряє сьогодні у машинах лише задля того, щоб “розхитати” океан (із журн.);
Виправляти помилки інших – значить брати на себе левову пайку труднощів (з газ.).