Значение слова "МУЗИКАНТ" найдено в 21 источнике

МУЗИКАНТ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

МУЗИКА́НТ, а, ч.

Той, хто грає на якомусь інструменті.

Я ціп продала, Пішла, музиканта наняла [найняла] (П. Чубинський);

Нікельовані труби хоч і більші за музикантів, але звуки вилітають голосні й бадьорі (П. Панч);

* У порівн. Будь вільний в своїй пісні, як музикант, що вважає тільки на серйозну критику (Леся Українка).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Нечуй-Левицький); Селянські вози диркочуть, мов кепський грач по клавішах розстроєного фортеп'яна (І. Франко); Такі вже гудки навчився (Ванько) подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Л. Первомайський); Поки оркестранти відпочивали, Борис Івнєв сів до рояля (С. Добровольський).

найдено в "Музичних термінах"

1. Фахівець, який професійно володіє музичною спеціальністю - композитор, диригент, хормейстер, співак, інструменталіст тощо. 2. Людина, спроможна за власним бажанням грати на музичному інструменті, співати, брати участь в самодіяльному колективі, хорі, оркестрі тощо.

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

музика́нт

[музи^екант]

-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нти^е, -н'т'іў

найдено в "Українсько-польському словнику"

[muzykant]

ч.

muzykant муз.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. чол. роду, жив.музыкант

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, ч.