ОБЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. кого, що, навколо кого, чого. Літаючи, здійснювати рух по колу.
Тяжкі бомбовози йшли клинами, як журавлі, а між ними вилися бистрі маленькі срібнокрилі винищувачі, роблячи мертві петлі, облітаючи важку, навантажену динамітом ескадриллю з усіх боків навколо, охороняючи її від авіяції противника (І. Багряний);
– Учені двох супутників запустили в небо. Собака облетіла навколо Землі! (Є. Кравченко);
Почувши крякуху, вони [чирята] раптом повертають до озера, облітають озеро один раз, потім зникають за очеретами (Остап Вишня).
2. кого, що. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь.
Те тіло, що впало від месницьких рук, Здаля облітає презирливий крук (М. Рильський);
Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт уже зник. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко).
3. тільки док., що. Летячи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.
Ой брати, мені надайте Крила соколині: Облечу я край свій рідний Об одній годині (М. Старицький);
[Полковник:] Над Мадридом [були]. В Америці – переганяли літаки. Над Берліном, Плоєштами! І, взагалі, діду, облетіли майже всю планету (О. Довженко);
// перен., розм. Швидко обійти, об'їхати і т. ін. що-небудь.
Мов сизая голубонька, Село облетіла [княжна]. У всіх була, всіх бачила (Т. Шевченко).
4. кого, що, перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім.
Чутка .. зразу облетіла усе місто (Панас Мирний);
Про Росію .. в нього [вчителя] було досить тьмяне уявлення як про країну, людність якої визначається фанатичною релігійністю .. Це призводило до курйозів, чутка про які миттю облітала всю гімназію (Б. Антоненко-Давидович);
По юнацьких піснях, що дзвенять, облітаючи світ, .. я вас, мої друзі, пізнаю (С. Голованівський).
5. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо).
З дерев облітало пожовкле листя (О. Гуреїв);
Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (М. Рильський);
// Скидати з себе листя, пелюстки тощо (про дерева, кущі, квіти і т. ін.).
Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом (В. Сосюра);
Облітала вишня. Стелила білоцвіт (Н. Рибак);
Ліс облітає. Не рання осінь (М. Шеремет);
// Плавно спадати додолу з поверхні чого-небудь.
Їздові не щадили батогів, піна клубками облітала з коней (О. Гончар);
* Образно. Тонка, хоч блискуча поволока легко набутої культури й товариської оглади облітала з нього, і світлійший князь виявляв первісні інстинкти підмосковського громила-кулачника (Б. Лепкий).
ОБЛІТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.
Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь.
– Я розкажу тобі: де був, Що бачив, що почув, – Я облітаю всі кутки... (Л. Глібов);
І дивується [бусел] без краю: Що тут робиться – не знаю. Цілий світ я облітав, А такого не видав (М. Стельмах);
О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський);
Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (П. Воронько);
// перен., розм. Швидко оббі́гати, об'ї́здити що-небудь.
Од радості і незчулась [Настя], як облітала трохи не всю Ришканівку і запросила всіх кумів (І. Нечуй-Левицький);
Ми не встигли ще як слід звикнути до палуби.., як на бриг перебіг із берега Сев. Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Яновський);
Молодій виховательці зниклий суб'єкт, мабуть, уявлявся крилатим, за її наполяганням автобусик уже облітав півсвіту, а тепер жене ось ще й на Комишанку (О. Гончар).
ОБЛІТА́ТИ³ див. облі́тувати.
ОББІ́ГАТИ (швидко ходячи, бігаючи, побувати в багатьох місцях, відвідати багатьох), ОББІ́ГТИ розм., ОБГАНЯ́ТИ розм., ОБГАСА́ТИ розм., ОБЛІТА́ТИ підсил. розм., ОБЛЕТІ́ТИ підсил. розм., ЗБІ́ГАТИСЯ заст. Того ж дня вона оббігала всіх сусідів, дослухаючись до самих різноманітних припущень (М. Стельмах); Тася проскочила повз Раїсу і, не помітивши її, оббігла всі класи (М. Коцюбинський); Аж глядь — немає коло возика Лиски!.. І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок, поза базаром (І. Вирган); Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Ю. Яновський); По просьбі Марійки збігалася Домініка по всіх ворожках околиці (О. Кобилянська).
ОБМИНА́ТИ (ОМИНА́ТИ) (звертати з прямого шляху, напрямку, рухатися стороною, минаючи кого-, що-небудь), ОБГИНА́ТИ (ОГИНА́ТИ), ОБХО́ДИТИ, ОБ'ЇЖДЖАТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ОББІГА́ТИ (біжучи); ОБЛІТА́ТИ (летячи); ПОМИНА́ТИ розм., ОБТІКА́ТИ рідше, ВИМИНА́ТИ діал. — Док.: обмину́ти (омину́ти), обігну́ти, обійти́, об'ї́хати, оббі́гти, облеті́ти, помину́ти, обтекти́, ви́минути. Тихозоров з Черняєвою продиралися крізь хащі,.. обминали дикі плантації лісових кущів (О. Донченко); Оминаючи людей, Терентій виїжджає на гінні дороги (М. Стельмах); І знову їхали (Вітя і Марія) праворуч, огинали якесь озеро, заросле очеретами та кугою (І. Ле); На сонячній стороні рів уже висох так, що не треба його обходити подалеку (П. Козланюк); Довго і марудно доводилося (Косінському) об'їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то зліва, то справа (Д.Ткач); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт зник уже. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко); — Карпе! Держи-бо цабе! — крикнув батько на сина. — Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши (В. Кучер); Де були при сіні люди, там я їх виминав, ховаючись поза копиці (І. Франко). — Пор. 1. мина́ти.
I. ОПАДА́ТИ (ОБПАДА́ТИ) (про листя, пелюстки, плоди тощо — відриваючись, летіти вниз), ПА́ДАТИ, ОБЛІТА́ТИ, СПАДА́ТИ, ОБСИПА́ТИСЯ (ОСИПА́ТИСЯ), СИ́ПАТИСЯ, ОББИВА́ТИСЯ (під дією ударів); ОБВІВА́ТИСЯ рідше (про листя, пелюстки). — Док.: опа́сти, обпа́сти, облеті́ти, спа́сти, обси́патися (оси́патися), обби́тися, обві́ятися. Літечко минає, листя опадає (П. Куліш); Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю (О. Довженко); Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (М. Рильський); Наступили ті осінні тихі та смутні дні,.. коли спадає з дерева останнє пожовкле листя (С. Васильченко); Білі пелюстки (квіток черешні) обсипались на землю, як сніг (О. Донченко); Осипалось листя, пішли дощі, холоди (А. Головко); Людське жито вже сипалось, а осавула все загадував на панщину (І. Нечуй-Левицький).
I. ОБ'Ї́ЗДИТИ (їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь), ОБ'Ї́ХАТИ, ОБКОЛЕСИ́ТИ (ОБКОЛЕСУВА́ТИ розм.), ВИ́ЇЗДИТИ, ОБЛІТА́ТИ підсил., ОБКРУТИ́ТИ розм., ОБМІ́РЯТИ розм., ОБМІ́РИТИ розм. рідше. — Недок.: об'їжджа́ти, об'їзди́ти, обкру́чувати, обмі́рювати. Об'їздив я, дівчино, Села й города, Та не знайшов кращої Як ти, сирота (пісня); — Це надзвичайно! — сказав він Мічуріну, ще раз оглядаючись на сад. — Я об'їхав усю планету. Я бачив рослинний світ, але найголовніше про нього я збагнув тут (О. Довженко); За всі свої діяльні літа Юхим Наумович Нехай Уздовж і впоперек півсвіта Обколесив із краю в край (С. Воскрекасенко); Шофером Антон Зайченко виїздив на автомобілі всю Польщу (Т. Масенко); За цей час ми встигли облітати чотири повіти, знищити щось зо три денікінських загони (І. Кириленко); — У начальства машини: поки на велосипеді обкрутиш колгосп, воно в двох побуває (Ю. Збанацький); — Як тут (в Угорщині) Україну нагадує, братці! — збуджено озирався Хома на всі боки. — Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знову додому повертаємось (О. Гончар).
1) перех. і неперех. Літаючи, здійснювати рух по колу.
2) перех. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь.
3) тільки док., перех. Летячи, побути по черзі в багатьох місцях, скрізь. || перен., розм. Швидко обійти, об'їхати і т. ін. що-небудь.
4) перех., перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім.
5) неперех. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо). || Скидати з себе листя, пелюстки квіток тощо (про дерева, кущі і т. ін.). || Плавно спадати додолу з поверхні чого-небудь.
6) перех., розм. Випереджати кого-, що-небудь у польоті.
II -аю, -аєш, док., перех.Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь. || перен., розм. Швидко оббігати, об'їздити що-небудь.
III див. облітувати.облітатисяI -ається, недок.Пас. до облітати I 1), 2).
II див. облітуватися.облітерація-ї, ж.
1) Заростання просвіту порожнистого або трубчастого органа в людей і тварин, спричинюване розростанням сполучної тканини.
2) бот. Сплющування відмерлих клітин і тканин у рослин при вторинному потовщенні стовбура, формуванні зародка тощо.