ЕДИЦІ́ЙНИЙ, а, е, книжн.
Стос. до едиції.
Приватне листування – надзвичайно цінне автентичне першоджерело для осмислення творчої індивідуальності митця. З таких позицій виходили у своїй едиційній практиці видатні українські вчені й письменники: П. Куліш, І. Франко, С. Єфремов, П. Тичина, М. Рильський та ін. (з наук. літ.);
Протягом тривалого часу в українській фольклористиці переважало літературоцентричне текстологічне й едиційне спрямування (з наук. літ.);
Істотним едиційним здобутком 1922–1925 рр. можна вважати ґрунтовне видавниче освоєння художньої спадщини М. Коцюбинського: у цей період Державне видавництво України випускає у світ його п'ятитомник (з наук.-попул. літ.).
[edycyjnyj]
прикм.
edycyjny
-а, -е.
Прикм. до едиція.