МУРЗА́К

МУРЗА́К, а́, ж., заст., зневажл. Татарин. А вже ж мурзак, мурзак Супрунові да позад руки в’яже (Сл. Гр.); — Соляні промисли були тут, чи як? — Головні промисли це туди, далі, їх кримські мурзаки орендували (Гончар, II, 1959, 409). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 829.