НЕКМІТЛИ́ВІСТЬ

НЕКМІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. некмітли́вий. Дід ворушився на печі, бо все ніяк не міг заспокоїтись, що Свирид не привіз додому сибірської пшениці, все гнівався на синову некмітливість (Дім., І будуть люди, 1964, 98). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 328.