ЦА́ПИК

ЦА́ПИК, а, ч. Зменш. —пестл. до цап; // Козеня-самець. В один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (Донч., IV, 1957, 87). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 180.