Значение слова "КОРОНОВАНИЙ" найдено в 12 источниках

КОРОНОВАНИЙ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

КОРОНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до коронува́ти.

Десятилітнім був коронований на царство [Лайош] без влади, яку розсмикали собі то могутні магнати, то єпископи й священики (П. Загребельний);

Перший принц Беарнський, Філіп Войовник, був коронований тут, в абатстві Святого Бенедикта (О. Авраменко, В. Авраменко);

* Образно. Лада в шаті сніжнобілій, Коронована вінком (Я. Щоголів);

// короно́вано, безос. пред.

Помер король французький, учинивши з німцями довге замир'я, а на його місце короновано сина (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

2. у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання.

Чим же гірша моя королева від інших коронованих осіб?.. (Леся Українка);

Алімові випало щастя, яке трапляється раз на десяток років одному з тисяч: він подав коронованому султанові чашу щербету (Р. Іваничук);

Після молитви коронований Ярослав урочисто відведений був до вівтаря до наготовленого поблизу трону (П. Загребельний);

// Який має корону (у 1 знач.), увінчаний короною.

До чого воно доходить! Та ж ті обідранці важаться навіть на короновані голови! (Ірина Вільде);

Коронований гриф скам'янів на старому гербі (Л. Костенко).

найдено в "Морфемном разборе слова по составу"

корень - КОРОН; суффикс - ОВАН; окончание - ИЙ;
Основа слова: КОРОНОВАН
Вычисленный способ образования слова: Суффиксальный

∩ - КОРОН; ∧ - ОВАН; ⏰ - ИЙ;

Слово Коронований содержит следующие морфемы или части:

¬ приставка (0): -
∩ корень слова (1): КОРОН;
∧ суффикс (1): ОВАН;
⏰ окончание (1): ИЙ;

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до коронувати.

2) у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання. || Увінчаний короною (у 1 знач.).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька).

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до коронувати.
2》 у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання.
|| Увінчаний короною (у 1 знач. ).

найдено в "Українсько-польському словнику"

[koronowanyj]

прикм.

koronowany

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

ад'єктивкоронованный

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Короно́ваний, -на, -не

найдено в "Украинско-русском политехническом словаре"

физ. коронированный, коронируемый