ПЕРЕХИТУВАТИ

ПЕРЕХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., що і чим.

1. розм. Нахиляти що-небудь.

Ой у полі дві тополі – одна другу перехитує (П. Чубинський);

Не кулі підтинають стебло, а перехитує ним перепел, співаючи в радості (М. Стельмах).

2. діал. Змушувати здригатися від болю або якого-небудь сильного почуття.

Біль аж перехитував ним і раз по раз шарпав серце. Парубкові на мить здалося, що дівчина обернулась до нього, зітхнула (М. Стельмах);

// безос.

Кононенко кипів, його аж перехитувало від злості (Я. Гримайло).

ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док.: пересмикну́ти, сіпну́ти, сіпону́ти підсил. смикну́ти, смикону́ти розм. підсил. тіпну́ти, тіпону́ти підсил. перехитну́ти. Його обличчя пересмикував гнів (Я. Гримайло); Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка (Панас Мирний); — Ти чого шиєю смикаєш? Зроду в тебе так чи, може, від якої хвороби? (Григорій Тютюнник); Нестримне ридання тіпає її тіло (В. Козаченко); Біль аж перехитував ним і раз по раз шарпав серце (М. Стельмах).

див. хитати