НЕКВА́ПНО

НЕКВА́ПНО. Присл. до неквапни́й. Тонкий і високий Омелян Овсійович неквапно підійшов до двигуна (Логв., Давні рани, 1961, 141); Василь неквапно виклав історію хвороби (Ю. Янов., II, 1954, 104). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 327.