ПО-ВО́ВЧИ, присл.
Те саме, що по-во́вчому.
[Килина:] Як люде [люди], так і я. Адже приказка каже: “З вовками жить, по-вовчи й вить” (М. Кропивницький);
Огрядний лісовик мовчки брав качки, по-вовчи, всім тулубом, обертався від свого дачника й ішов патрати худющу .. дичину (М. Стельмах).