БЕРСАЛЬЄ́РИ, ів, мн. (одн. берсальє́р, а, ч.).
Вояки відбірного корпусу італійської армії, спеціально треновані для влучної стрільби та форсованих маршів.
Корпус берсальєрів існує з 1836 р. (до 1861 р. у складі армії П'ємонту) (з наук.-попул. літ.).