Значение слова "ХРІН" найдено в 23 источниках

ХРІН

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ХРІН, хрі́ну і хро́ну, ч.

1. Трав'яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак.

Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (Номис);

Корені хрону висаджують восени або ранньою весною (з наук. літ.);

Хрін рясно цвіте білими квіточками, але насіння майже ніколи не утворює (з наук. літ.);

Запишавсь в долині хрін, Що солодкий дуже він. Скуштував його деркач, – Диркнув [деркнув], кліпнув – та й у плач, І два тижні не співав, Тільки сльози витирав (М. Стельмах);

– Ти, хлопче, з тою Оленою носишся, як з писанкою! В'ївся черв'як у хрін, та й думає, що немає нічого солодшого в світі (М. Томчаній);

* У порівн. Се як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок).

2. Корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб.

От постановили невістки і баранця, і порося, і крашанки, і сало, і солі грудку, і хріну корінець (Г. Квітка-Основ'яненко);

Купили хріну, треба з'їсти; плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували]; грошам не пропадать! (Т. Шевченко);

Від Носюри принесли святити ціле порося з білим хроном у роті і з десяток жовтих папушників та пасок (О. Донченко);

– Ах, – сказала дама, – На обід до поросяти Слід би хрону ще дістати! (С. Олійник).

(1) Стари́й хрін, лайл. – старий чоловік, дід.

[Полковник:] Сотник Розмазня старий хрін і ненавидний мені гірш дідька! (М. Кропивницький);

[Софія Григорівна:] Знайшла ким захопитись? Господи! Гарненька дівчина, лауреатка, розумна, талант, – і раптом старий хрін, який все лає і навіть Києва не любить! (І. Кочерга);

– Посторонись! – відштовхнув поранений угорця. – Плутаєшся тут, старий хрін... (О. Гончар).

○ (2) До хрі́ну – нащо, для чого.

Почувши се, птахи подумали: “Правду мовить Ворона. До хріну нам такий цар здався!” (І. Франко).

◇ Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;

До чо́рта (до га́спида, до хрі́на) див. чорт;

Підно́сити / піднести́ [те́ртого] хрі́ну (хро́ну, пе́рцю) див. підно́сити;

Хай (неха́й) [би] йому́ (їй, тобі́ і т. ін.) грець (хрін) див. грець²;

(3) Хрін від ре́дьки (за ре́дьку) не соло́дший – про кого-, що-небудь, рівноцінне іншому (у негативному значенні).

– Недурно каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший. Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (З. Тулуб);

(4) Хрін його́ не взяв – вираз захоплення або незадоволення.

От так Еней жив у Дидони, .. Бо – хрін його не взяв – моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (І. Котляревський);

(5) Хрін його́ (тебе́, її́ і т. ін.) зна́є – невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.).

Сусіда Іван справді добрячий чоловік, – отак, хрін його знає, за що й посварилися... (М. Коцюбинський);

Хрін його батька знає, що в ті далекі, повиті млою невідомости доісторичні часи було на Думці в Сивобородого Дідуся, але веселу вдачу він мав безперечно (із журн.);

Яки́й (рідше кий) чорт (га́спид, хрін)! див. чорт;

Як (мов, нена́че і т. ін.) чемери́ці (те́ртого хрі́ну і т. ін.) поню́хав див. поню́хати;

(6) Як хрін у (під) ніс, зневажл. – бути надзвичайно неприємним, дуже не подобатися.

– Це ж звідкіля? Щось я не чув такого. – З мого “Кавказу”, – вийняв [Тарас] з кишені зошита. – У мене тут новеньке, таке, що панству й цензорам як хрін у ніс!.. (Василь Шевчук).

Найдено 1 изображение:

Изображения из описаний на этой странице

найдено в "Словнику української мови в 11 томах"

ХРІН, хрі́ну і хро́ну, ч. 1. Трав’яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (Номис, 1864, № 407); Корені хрону висаджують восени або ранньою весною (Колг. енц., II, 1956, 62); Хрін рясно цвіте білими квіточками, але насіння майже ніколи не утворює (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 248); Запишавсь в долині хрін, Що солодкий дуже він. Скуштував його деркач,— Диркнув [деркнув], кліпнув — та й у плач, І два тижні не співав, Тільки сльози витирав (Стельмах, V, 1963, 321); —Ти, хлопче, з тою Оленою носишся, як з писанкою! В’ївся черв’як у хрін, та й думає, що немає нічого солодшого в світі (Томч., Жменяки, 1964, 86); *У порівн. Се як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовчок, І, 1955, 184). 2. Корінь цієї рослини, що вживається як гостра, пряна приправа до їжі, а також як лікувальний засіб. От постановили невістки і баранця, і порося, і крашанки, і сало, і солі грудку, і хріну корінець (Кв.-Осн., II, 1956, 237); Купили хріну, треба з’їсти; плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували]; грошам не пропадать! (Шевч., І, 1951, 101); Від Носюри принесли святити ціле порося з білим хроном у роті і з десяток жовтих папушників та пасок (Донч., III, 1956, 97); — Ах,— сказала дама,— На обід до поросяти Слід би хрону ще дістати! (С. Ол., Вибр., 1959, 251). &́9671; До хрі́на — багато, безліч; До хрі́ну — нащо, для чого. Почувши се, птахи подумали: «Правду мовить Ворона. До хріну нам такий цар здався!» (Фр., IV, 1950, 104); Підно́сити (піднести́) [те́ртого] хрі́ну (хро́ну) кому — робити щось неприємне кому-небудь. — А що, Карпе,— казав Васюта, ідучи з громади,— от же бачиш, що не все вони [багатирі] нам, а й ми їм можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже піймали, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого, що довго в носі крутитиме (Гр., II, 1963, 469); Стари́й хрін, лайл.— старий чоловік, дід. [Полковник:] Сотник Розмазня — старий хрін і ненавидний мені гірш дідька!.. (Кроп., V, 1959, 504); [Софія Григорівна:] Знайшла ким захопитись? Господи! Гарненька дівчина, лауреатка, розумна, талант,— і раптом старий хрін, який все лає і навіть Києва не любить! (Коч., II, 1956, 340); — Посторонись! — відштовхнув поранений угорця.— Плутаєшся тут, старий хрін… (Гончар, III, 1959, 160); Хай (неха́й) йому́ (їй, їм і т. ін.) хрін — те саме, що Хай (неха́й) йому́ (їй, їм) грець (див. грець2). Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити.. Покиньмо, кумо, Україну, Нехай їй хрін! (Гл., Вибр., 1957, 93); Ет, хай йому хрін з таким писанням при таких умовах (Коцюб., III, 1956, 167); — Ну,— каже цар, —— це й дудка! Ху! Хай йому хрін! Ніяк ніг не вдержиш (Тич., I, 1957, 146); Хрін від ре́дьки (за ре́дьку) не соло́дший — про кого-, що-небудь, рівноцінне іншому (у негативному значенні). — Недурно каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший. Раніш страждав народ від самих аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати та мануфактуристи (Тулуб, В степу.., 1964, 156); Хрін з ним (з тобо́ю, з не́ю і т. ін.) — те саме, що Чорт з ним (див. чорт). — Ну й що ж, нехай собі в них оця атомна [бомба],— чує Охтирський молодий голос із сусіднього купе.— І хрін з нею.. Значить, і в нас така є… (Мур., Жила.. вдова, 1960, 155); Хрін його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є — невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.). Сусіда Іван справді добрячий чоловік,— отак, хрін його знає, за що й посварилися… (Коцюб., І, 1955, 21); Хрін його́ не взяв — вираз захоплення або незадоволення. От так Еней жив у Дидони, ..Бо — хрін його не взяв — моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (Котл., I, 1952, 78); Яки́й (рідко кий) хрін: а) хто, хто такий. Гай! гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха більш; Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки, їм зв’язані були і руки, Мов у татар терпіли плін [полон]. От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який же втерпить його хрін! (Котл., I, 1952, 138); — А ти бачиш, кий воно хрін отам ворушиться на горбі?..— Не інакше, як люди (Донч., VI, 1957, 226); б) що, що таке. Показились десь діти, чи який хрін. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (Коцюб., І, 1955, 33). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 149.

найдено в "Фармацевтичній енциклопедії"

ХРІН (Armoracia Gaerth.; лат. транскрипція грец. armorakia < кельт. ar — поблизу і mor — море, за місцем зростання) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини Капустяних — Brassicaceae. Відомо 4 види, у Європі та Азії зростає два, в Україні — один — Х. звичайний — Armoracia rusticana (Lam.) Gaerth., Mey. et Scherb. = Raphanus raphanistrum (лат. rusticanus, a, um — сільський). Рос. назви: хрен обыкновенный, хрен деревенский.

Корінь товстий, м’ясистий, білий, стебло прямостояче, гіллясте, 0,5–1,5 м завв. Прикореневі листки великі, з довгим жолобкуватим черешком з плівчастими гранями. Форма листкової пластинки видовженоовальна, основа — серцеподібна, верхівка округла, край — городчастий. Нижні стеблові листки перистороздільні, видовженоланцетні, верхні — лінійні. Суцвіття — китиця. Квітки білі, чотиричленні, пелюстки з нігтиками 6 мм завд., чашолистики — 3 мм завд., плоди — стручечки, видовженоовальні, потовщені, стулки з сітчастим жилкуванням без серединної жилки, гнізда з 4 насінинами. Як дикоросла рослина поширена майже по всій Європі, у середній смузі СНД, на Кавказі, у Західному Сибіру, на Далекому Сході й у Центральній Азії, росте на вологих луках і берегах річок. Широко культивується. Для вирощування найкраще підходять легкі супіщані ґрунти, на важких глинистих ґрунтах корені товщають і набувають занадто гострого смаку, на пісках специфічний смак зникає.

В українській народній медицині використовують корені Х. звичайного у свіжому, рідше — у висушеному вигляді. Офіцинальною сировина є у Франції, Швейцарії, Бразилії, Венесуелі, Парагваї. Листя Х. звичайного містить флавоноїди: похідні кемпферолу, кверцетину; алкалоїди. У коренях виявлено цукри: глюкоза, галактоза, арабіноза, ксилоза, сахароза (1,5%), пентозани (3%); ферменти, зокрема лізоцим; вітаміни С, В₁, В₂, РР; тіоглікозиди: синігрин, глюконастурцин; гірчична олія (0,15–0,21%). У насінні містяться алкалоїди, жирна олія.

Х. звичайний характеризується антисептичною та діуретичною активністю, посилює кровообіг і травлення. Зовнішньо використовують свіжий подрібнений корінь, який має подразнювальну й знеболювальну дію при артритах, міозитах тощо. Внутрішньо застосовують свіжий корінь, сік, настій Х. звичайного при захворюваннях ШКТ, печінки, жовчного міхура, нирок. Установлена протипухлинна, протимікробна, муколітична, мікоцидна дія свіжого кореня та його екстрактів. Х. звичайний протипоказаний при гострих і хронічних запальних процесах травної системи. У високих дозах етерна олія викликає ознаки гастроентериту, при тривалій місцевій дії спричиняє опіки і змертвіння тканин. Свіже коріння Х. звичайного широко використовують як пряно-смакову приправу.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2. — СПб., 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Paeoniaceae — Thymelaceae. — Л., 1985.

Краснікова Т.О.

А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z