БОГОГЛА́СНИК
• "БОГОГЛАСНИК"
- антологія духовних пісень. Видана у Почаєві 1790 — 91. Містить 248 віршів (з нотами) про Ісуса Христа, богородицю, ін. святих та вірші "покаянного и умилителного характеру", джерелами яких були Євангеліє, Псалтир, "Четьї-мінеї" Димитрія Туптала, апокрифи тощо. Деякі вірші є старовинними колядками ("Нова радость стала", "Дивная новина" та ін.). Осн. маса пісень "Б." — анонімна, але з акростихів установлено бл. 40 авторів (Георгія Кониського, Димитрія Туптала та ін.). Мова — переважно книжна укр., почасти близька до народної, а також польська (33 пісні), латинська (3 пісні). Віршування "Б." — силабічне, технічно досконале. За визначенням І. Франка, "Б." є "найважнішим твором червоноруської літератури XVIII віку, одиноким важним здобутком уніатським на полі нашої літератури до часів Шашкевича" (Зібрання творів, т. 28, с. 15. К., 1980). Колядку з "Б." "Бачить же бог, бачить творець" укр. мовою співають у "Назарі Стодолі" Т. Шевченка, пісня "О горе мнЂ, грЂшнику сущу" своєрідно зінтерпретована в "Москалеві-чарівнику" І. Котляревського. Як засіб духовно-реліг. пропаганди відповідно редагований "Б." видавався багато разів, зокрема й у 20 ст.
■ Літ.: Мирович Н. Библиографическое и историколитературное исследование о Богогласнике. Вильна, 1876; Щурат В. Із студій над почаївським "Богогласником". Львів, 1908; Франко І. Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході. Вступ до студій над "Богогласником". В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 39. К., 1983; Щеглова С. А. "Богогласник". Историко-литературное исследование. К., 1918.
Л. Є. Махновець.
БОГОГЛА́СНИК, а, ч.
Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту.
– Тату, ви їсти будете? – підходить до старого Царина .. – Ні, дочко, – скидає кожуха. – Ти краще дістань богогласник, або ні, Євангеліє і почитай мені (М. Стельмах).
-а, ч.
Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту.