ПОМІШАТИ

ПОМІША́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що і без дод.

1. Водячи ложкою, мішалкою і т. ін., збовтати, перемішати що-небудь.

Одсунула [Секлета] горщик здоровенний.., помішала ложкою страву (А. Головко);

Помішав [Охрім] ложкою куліш (Григорій Тютюнник);

// З'єднати що-небудь різнорідне, утворивши суміш або розчин; змішати.

Помішати тютюн з листям;

Помішати сік з водою;

// Механічно перемішати щось різнорідне.

Добрались Свині, все порозкидали, З землею Перли помішали (Л. Глібов);

* Образно. [Андромаха:] Ти, наче п'яна, помішала в купу і правду й вигадку... (Леся Українка);

// Розмістити впереміш з чим-небудь.

2. Поміняти місцями частини чого-небудь.

Зліз він на пічі, взявши бендюг, хотів помішати вишкварки, що аж сичали та пінилися лоєм (Панас Мирний);

Сів [Годвінсон] біля коминка, збираючись помішати в каміні (Леся Українка).

3. Порушити прийнятий порядок розміщення чого-небудь.

Скрипки злегка климкать [звучати] стали, ноту “ля” кларнет давав. Звук із звуком помішали, мовби хто там жартував (П. Тичина).

4. рідко. Помилково прийняти одного за іншого або одне за інше; сплутати.

ПОМІША́ТИ², а́ю, а́єш, док., кому і без дод., розм.

1. Стати кому-небудь перешкодою у здійсненні чогось; перешкодити.

[Сербин:] Мар'яно! Невже ти успіла отруїти його!! Я нарошне [навмисне] спішив, щоб помішать тобі (С. Васильченко);

Піп гречно .. вклонився Вараві, подякував за честь і висловив надію, що він не помішав трапезувати добросердечному і многоцінному товариству (М. Стельмах).

2. Бути зайвим.

– Діло таке, що напарник не помішає (А. Головко);

– Оскільки я бачу, ті п'ять рублів, що ви мені заплатили, не помішали б у вашому хазяйстві (Г. Хоткевич).

ЗМІ́ШУВАТИ (з'єднувати, поєднувати що-небудь різнорідне), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, МІША́ТИ. — Док.: зміша́ти, переміша́ти, поміша́ти. Зима того року прийшла дуже рано.., завертіла дикими завірюхами; коли ж набридало їй гратися снігом, тоді змішувала його ще й з дощем (Ю. Збанацький); Ніхто, крім нього, не знав тепер, як викладати зводи (в печах).., перемішувати шари вугілля й руди (С. Скляренко); Дядько похилив голову, подумав, трохи помовчав, а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, з своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький).

I. МІША́ТИ (за допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати щось), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, КОЛОТИ́ТИ (що-небудь рідке); ПРОМІ́ШУВАТИ (робити щось однорідним, надавати рівномірної густоти чи складу). — Док.: поміша́ти, розміша́ти, переміша́ти, розколоти́ти, проміша́ти. Трохим мішає ложечкою в склянці (П. Колесник); Він хвалив майстрів, що добре розмішують глину (П. Інгульський); Перед сівбою насіння трав і проса добре перемішували (з журналу); Жінка колотила на припічку кулешу (Лесь Мартович).

[pomiszaty]

дієсл.

pomieszać

【未】

1) 搅和

2) 混合

(трохи) to stir a little (for a while); (змішати) to mix