НЕЗГРА́ЙНО

НЕЗГРА́ЙНО. Присл. до незгра́йний. [Автор:] Ні, музо, ся пісня незграйно лунає! (Л. Укр., І, 1951, 155). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 315.