ХІ́НА

ХІ́НА, и, ж., фарм. Те саме, що хіні́н. Так якось недобре почував себе учора, боліла голова і все тіло, не хотів зовсім їсти. Прийняв хіни і виспався, і сьогодні краще мені (Коцюб., III, 1956, 271); — До тридцяти дев’яти нагнав температуру. А що вже хіни тії наковтавсь! І досі в вухах гуде (Головко, І, 1957, 468). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 74.