ПОМІШАТИСЯ

ПОМІША́ТИСЯ¹, а́ється, док.

1. З'єднатися в одне при перемішуванні, утворюючи суміш або розчин (про щось різнорідне).

Спирт помішався з водою.

2. перен. Розміститися безладно, упереміш одне з одним; перемішатися.

Сани, карети – все помішалося;

У вазі сливи помішалися з грушами та червонобокими яблуками;

// Розмістившись упереміш, стати такими, яких не можна відрізнити (про однорідні або подібні предмети).

А що найбільш парубоцтво, так вже так промеж собою помішались, що й розібрати їх не можна було (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору... (Ю. Яновський);

// розм. Злитися разом, перестати розрізнятися (про різнорідні предмети, об'єкти, сприймання і т. ін.).

Все помішалося вкупу – і заводи музики, і людський гук, гомін, – не чутно виразно ні одного слова (Панас Мирний).

3. перен. Втратити чіткість, ясність (про думки, почуття і т. ін.).

В її серці все якось помішалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радіть, чи плакати (І. Нечуй-Левицький);

Мати видивилася на мене переляканими очима, мов побоювалась, чи в моїй голові не помішалось що (О. Кобилянська);

// Втратити відмінність.

Думки так заплуталися в її голові, пісні помішалися одна з другою, що вона не пригадує цілої ні одної (Панас Мирний).

◇ (1) В умі́ (умо́м ) поміша́тися – стати божевільним; збожеволіти.

Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (І. Котляревський).

ПОМІША́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко.

1. Стати психічно ненормальним; збожеволіти.

2. на кому – чому, перен., розм. Надмірно захопитися ким-, чим-небудь.

– Помішався мій старий на рибі й ставках, – подає повнотіла Вереміїха на стіл смажені карасі (М. Стельмах).

ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал., ПОМІША́ТИСЯ рідко, СКАЗИ́ТИСЯ рідко, ПОМУТИ́ТИСЯ рідко, ТРО́НУТИСЯ рідко, ОБЕЗУ́МІТИ рідко. Молода молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та з горя, бо перепечалилась (І. Нечуй-Левицький); Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко); (Князь:) Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (І. Франко); (Устин:) Як прийшла звістка, що помер Лавро, то й зовсім стерялася (дівчина) (Ю. Яновський); (Ключар:) Чи ви тут попилися? Що за галас? Ви навідились? Годі! (Леся Українка); — Степане! Чи ти звар'ятів? — кинулась Соломія. — Он роботи скільки, а ти варнякаєш (В. Кучер); Мачуха таки зовсім звар'ювала всім на радість, її відвезено до божевільні (Ю. Яновський); Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І. Котляревський); (Старшина:) Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (І. Карпенко-Карий); Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася, бува (Панас Мирний); — Альошка тронувся. Побив вікна.. Одвезли в лікарню (І. Микитенко). — Пор. божево́літи, здурі́ти.