ВНАДЖУВАТИСЯ

ВНА́ДЖУВАТИСЯ (УНА́ДЖУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВНА́ДИТИСЯ (УНА́ДИТИСЯ), джуся, дишся, док.

Призвичаюватися часто ходити, заходити, залітати і т. ін. кудись.

Весна означала тут .. війну з квочками, що унаджувалися з малими в город (Ірина Вільде);

– Внадився оце до моїх дочок якийсь ляшок, – ходить та й ходить, трохи не щодня (І. Нечуй-Левицький);

– Колись до мого сусіди унадився пугач (А. Шиян);

Зухвала крадіжка викликала неабиякий резонанс серед місцевих жителів. Стурбований був і сільський голова, адже злодії можуть внадитися сюди ще не раз (з газ.);

* Образно. Уже тиждень чи й більше як він [дощ] унадився і плющить безперестанку (М. Олійник).