НЕЗЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., перев. зі сл. як, коли.
Не помітити, не відчути чого-небудь.
Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії... (Т. Шевченко);
Федір незчувся, коли .. клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний);
Сьогодні день здався Ігорю таким довгим! Навіть дві великі перерви, які завжди проходять так швидко, що і незчуєшся, сьогодні тяглися страшенно повільно (І. Багмут);
// Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін.
Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Л. Яновська);
Гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання, кинула геть, і він незчувся сам, як опинився в траншеї, приглушений ударом (О. Гончар).
-уюся, -уєшся, док., перев. зі сл. як, коли.
Не помітити, не відчути чого-небудь. || Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін.
незчу́тися
[неижчутиес'а]
-уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а
Not to have enough time to collect (to control) oneself, not to come to one's senses
【未】 没发觉, 没觉察的(出), 没醒悟过来
Незчу́тися, -чу́юся, -чу́єшся