ВА́КУС, у, ч., іст.
1. У середні віки – адміністративна одиниця в естів і лівів.
Кількість селянських господарств, що входили до вакусу, коливалась від десяти до ста (з навч. літ.).
2. У деяких районах Прибалтики до XVII ст. – збори господарств сільських дворів.
Під час вакусу селяни сплачували грошовий оброк і відбували натуральні повинності, тут же розбиралися судові справи селян (з наук.-попул. літ.).
2) Собрание крестьян-дворохозяев в Прибалтике до 17 в. (1-5 раз в год) для уплаты оброка, выполнения натуральных повинностей и суда.