КЛЮКНУТИ

ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИ розм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯ розм., ХИЛЬНУ́ТИ розм., ПІДПИ́ТИ розм., ХЛЕБНУ́ТИ розм., ХЛЕБОНУ́ТИ підсил. розм., ВРІ́ЗАТИ (УРІ́ЗАТИ) фам., КЛЮ́КНУТИ фам. Я помітив, що він випивши (Ю. Яновський); Підвипивши, він батогом посік на жінчиних плечах блузку (М. Стельмах); Березін десь хильнув через край, поліз уночі купатися і втопився (Я. Гримайло); — Сидоре, я до тебе маю діло, — каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Панас Мирний); Дехто побував уже.. в шинку, дехто і геть-то хлебнув (Панас Мирний); — От клятий Барилка! І тут свого не пропустив. Таки напросився... Тепер він уріже! (В. Кучер); Усі були раді з такої вигадки; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре (П. Куліш).

КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти (дзю́бну́ти), подзьо́ба́ти (подзю́ба́ти), довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).

КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. що, розм. Однокр. до клю́кати 1; дзьобнути.

Курча ще декілька разів клюкнуло пшона і чимдуж побігло за квочкою (із журн.);

* Образно. Та раптом думка, наче птиця, клюкнула її в голову, .. засвітила у Коропа одну мисль: використати циркуль! (Г. Косинка).

2. що і без прям. дод., перен., фам. Однокр. до клю́кати 2; випити спиртного; напиватися (у 2 знач.).

Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку (І. Котляревський);

Гості сиділи за трапезою не мовчки: балакали таки й геть-то голосненько..; інші аж реготали: клюкнули вже зранку добре (П. Куліш);

[Денис:] Ти і зараз вже клюкнув? (М. Кропивницький);

– Сідайте, підвезу. Десь добре клюкнули? – безцеремонно поспитав він i стьобнув батогом коняку (Г. Косинка);

– Може, клюкнем по рюмочці? Га? За кумпанію! (О. Бердник).